Про геїв: не тому, що модно...

Про геїв я напишу не тому, що модно, а тому, що це одна з небагатьох тем, яка завжди зачіпає мене за живе. Своєю позицією я завдячую мамі, яка ставила мені в дитинстві касету Queen, бабусі, якій сподобався останній фільм про Алана Тюрінга, а ще «Гаррі Поттеру» — згідно одному з досліджень, ця книга виховує в дітях толерантність до всіх меншин на світі.

Так от, марш рівності. Мені дуже дивно, що досі наше суспільство хвилює питання, хто с ким спить і як вони це роблять. Таке враження, що українці нетерпимі не до геїв, а до чужого щастя. Ті, хто займає більш-менш нейтральну позицію, кажуть: мовляв, хай роблять, що хочуть, але нікому це не показують. Я не згодна. Ми яскраво демонструємо прояви гетеросексульного кохання: дівчинка з хлопчиком тримаються за руки в кафе, цілуються в парках і виставляють свої весільні фото у Facebook. Але одностатевим парам робити таке зась.

Українці можуть влаштувати Революцію гідності, більше року стримувати наступ найбільшої армії світу та розгромити поле стадіону «Олімпійський». А от бути геями українці не можуть. Бо це гріх. Я ж думаю, що гріховно бути священиком з великим пузом і говорити про покаяння, сідаючи у непристойно велику іномарку.

Минулого року Синод єпископів з питань сім’ї у Ватикані мало не підтримав визнання одностатевих союзів. Але тоді ж обмежилися революційною заявою: геї — корисні учасники християнської спільноти. Наприкінці травня Ірландія – одна з найбільш консервативних країн сучасної Європи – на загальнонаціональному референдумі підтримала одностатеві шлюби. «За» проголосували 62%. Щороку таких країн у цивілізованому світі стає більше.

Я не вірю в те, що діти, які виросли в традиційних родинах, будуть щасливіші за своїх ровесників, яких виховували дві мами чи два тата. Я не вірю в те, що гетеросексуальна родина п’яниць краща, ніж гармонійний гомосексуальний союз. Тому що люди в такому шлюбі зазвичай щасливі – вони цінують те, що мають, бо боролися за своє кохання із суспільством довгі і довгі роки.

«Україна – це Європа» — кричали ми на Майдані менше двох років тому. Що ж, за нетолерантність, зневагу і пхання носа не в свої справи та сама Європа карає значно гірше, ніж санкціями.